Управління
Основні принципи управління
Сучасний розвиток суспільства, соціалізація учнів з особливими освітніми потребами потребують суттєвого оновлення системи спеціальної освіти, її форм і змісту введення нових педагогічних підходів і інноваційних технологій, психологічного супроводу навчально-виховного процесу, а також нових комплексних програм розвитку особистості дитини і її найбільш ефективної і оптимальної соціально-трудової адаптації.
Спеціальна шкільна освіта має забезпечити досягнення випускником соціальної зрілості достатньої для подальшого самовизначення і самореалізації особистості в трудовій, суспільно-політичній, культурно-дозвільній, сімейно-побутовій та освітній сферах життєдіяльності.
Комунальний заклад КЗ «Утконосівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів»
спрямовує свою діяльність на реалізацію державної політики в системі спеціальної освіти, основних положень чинної нормативної бази:
• Конституції України;
• Закону України «Про освіту»;
• Закону України «Про загальну середню освіту»;
• Закону України «Про мови»;
• «Положення про загальноосвітній навчальний заклад», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 964;
• Наказу Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 № 852 «Про затвердження Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку»;
· Наказу Міністерства освіти і науки від 20.12.2002 № 732 «Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах»;
· Наказу Міністерства освіти і науки від 15.10.2004 № 797 «Про внесення змін до Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах»;
· «Державного стандарту спеціальної освіти» ( 2004 р.)
· «Концепції державного стандарту спеціальної освіти» ( 1999 р.)
· власного Статуту та Концепції розвитку;
Іншими законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, наказами Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації
Зазначена нормативна база є підґрунтям для реалізації принципів гуманізації, демократизації освіти, методичної переорієнтації процесу навчання на розвиток особистості учнів з особливими освітніми потребами, формування їх основних освітніх, виховних та життєвих компетенцій.
Місія спеціальної школи-інтернату полягає у створенні умов для здобуття спеціальної освіти дітей, що потребують корекції розумового розвитку, успішної соціальної адаптації шляхом комплексної корекційно-розвивальної роботи та психолого-педагогічної реабілітації, формування культурного потенціалу як найвищої цінності нації.
Пріоритетними завданнями діяльності спеціальної школи-інтернату є:
- забезпечення права дітей, які потребують корекції розумового розвитку, на здобуття певного освітнього рівня загальної середньої освіти шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу в комплексі з корекційно-розвивальною роботою та медичною реабілітацією;
- розвиток природних здібностей, творчого мислення вихованців, здійснення їх допрофесійної підготовки, формування соціально адаптованої особистості;
- сприяння засвоєння учнями норм громадської етики та загальнолюдської моралі, міжособистісного спілкування, основ гігієни та здорового способу життя, початкових трудових умінь і навичок;
- сприяння фізичному і психічному розвитку дітей;
- забезпечення у процесі навчання й виховання системного кваліфікованого психолого-медико-педагогічного супроводу з урахуванням стану здоров’я, особливостей психофізичного розвитку учнів;
- здійснення соціально-педагогічного патронату: надання психолого-педагогічної допомоги батькам (особам, які їх замінюють) з метою забезпечення їх активної участі в комплексній навчально-виховній, корекційно-розвитковій роботі.
Реалізація пріоритетних завдань спеціальної школи-інтернату можлива за умов:
- забезпечення реалізації права громадян на здобуття спеціальної освіти;
- виховання громадянина України;
- оптимальне використання кадрових, науково-методичних, демографічних, матеріально – технічних ресурсів;
- виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;
- формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості, підготовленої до професійного самовизначення;
- виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності,
відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов’язків людини і громадянина;
- всебічний розвиток особистості учня;
- виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, збереження і зміцнення фізичного та психологічного здоров’я учнів;
- ефективного поєднання інноваційних та класичних педагогічних технологій;
- створення в педагогічному колективі мікросередовища, що сприятиме розвитку педагогічної творчості, нових підходів до реалізації процесу навчання, наукового насичення, інформаційного забезпечення, модернізації форм, методів і засобів навчально-виховного процесу, педагогічної гармонії, створення умов для творчої атмосфери, постійного самоаналізу діяльності;
- організації роботи щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладу, забезпечення комп’ютерною технікою, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі;
- наявності достатніх ресурсів для забезпечення навчально-виховного процесу, що передбачає залучення бюджетних коштів, коштів, отриманих від надання закладом додаткових освітніх послуг, у тому числі і платних, добровільних внесків і пожертвувань підприємств, установ, організацій, батьків та окремих громадян.
Актуальність Концепції полягає у необхідності забезпечити досягнення випускником соціальної зрілості достатньої для подальшого самовизначення і самореалізації особистості в трудовій, суспільно-політичній, культурно-дозвільній, сімейно-побутовій та освітній сферах життєдіяльності, постійного розвитку та саморозвитку педагогічного колективу навчального закладу, у ефективному застосуванні оптимальних управлінських рішень та педагогічних технологій, що обумовлено ключовими завданнями державної політики в галузі спеціальної освіти.
Основні принципи діяльності спеціальної школи – інтернату.
Діяльність спеціальної школи-інтернату будується на основних принципах сучасної спеціальної освіти, які органічного поєднуються з загальнолюдськими духовними цінностями і реалізуються через:
гуманізацію освіти та її відкритість, що сприяє створенню таких умов, які допоможуть дітям з особливостями психофізичного розвитку задовольнити їх потреби, виходячи з реальних можливостей особистості учня і вимог суспільства та передбачає визнання цінності дитини як особистості, створення умов для розвитку її творчого потенціалу здібностей, надання їй допомоги у життєвому самовизначенні та повноцінної самореалізації;
гуманітаризацію – посилення загальнокультурної спрямованості навчання, конструювання змісту із залученням відомостей, необхідних для розвитку в учнів навичок і уявлень, формування емоційно-цілісного ставлення до людей, природи, до світу в цілому, усвідомлення освіти як необхідного компоненту культури сучасної людини;
гнучкість освітньої системи, що дозволяє отримати освіту відповідно до потенційних можливостей особистості;
безперервність, системність і наступність освіти, яка реалізується через взаємозв’язок і наступність навчальних програм. Створює простір для різного характеру компенсаторно-корекційних послуг з урахуванням етапів розвитку дитини та характеру взаємодії сім’ї, школи, однолітків та включає в себе компоненти адаптації та соціалізації, досвід, практично-побутові професійні уміння та навички спілкування, навчально-пізнавальну діяльність;
компенсаторно-корекційну спрямованість навчально-виховного процесу, що передбачає розуміння закономірностей в розвитку дитини з особливими потребами та пріоритетність розвитку психічних процесів і функцій у зв’язку з опануванням знань;
психолого-педагогічний супровід на всіх етапах та соціальну захищеність - це індивідуальна допомога дитині в процесі її становлення як особистості та консультування з приводу надання державними інституціями гарантованого права на працю та підготовка суспільства до сприйняття особи з особливостями в розвитку, надання консультативної допомоги батькам (чи особам що їх замінюють);
адаптацію і інтеграцію в сучасному світі – це соціалізація відповідно до змісту загальноосвітньої та відповідної індивідуальної програми та органічний зв'язок освіти із загальнокультурним розвитком;
професійно-трудове навчання, що є одним з найбільш важливих напрямків роботи з дітьми з особливими потребами та передбачає оволодіння ними певними професійними навичками, виходячи із власних функціональних можливостей і інтересів;
диференційований та індивідуальний підхід, який залежить від особливостей і структури порушень психофізичного розвитку та досягається шляхом орієнтації на індивідуальний характер діяльності, оптимального задоволення реальних потреб учнів за допомогою варіювання змісту, форм та об’єму навчання, виходячи з можливостей кожного учня, розвитку його емоційно-вольової та дієво-практичної сфери;
єдність взаємозв’язку і взаємозалежності процесу виховання і навчання, виховання і самовиховання, освіти і самоосвіти;
перспективність – орієнтованість на стратегію розвитку суспільства, своєчасну адаптованість до змін у зовнішньому оточенні та впливу на нього;
науковість та доступність змісту, зв'язок теорії з практикою – тісний зв'язок з наукою в усіх сферах діяльності спеціальної школи-інтернату, використання і впровадження наукових теорій і розробок в методичній практиці;
демократизацію освіти, методичну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учнів з особливими освітніми потребами, формування їх основних освітніх, виховних та життєвих компетенцій.
природовідповідність – освіта відповідно до природи дитини, її здоров'я, психологічної конституції, здібностей, схильностей, інтересів, а також біоритмів, індивідуальних особливостей сприйняття тощо;
принцип оптимізації навчально-виховного процесу, що передбачає досягнення кожним учнем найвищого серед можливих рівня освітніх компетентностей та розвитку творчих здібностей.